Війна впливає не лише на дорослих, а й на дітей. Повітряні тривоги, вибухи, зміни у звичному житті можуть викликати страх, тривогу, порушення сну, дратівливість або плаксивість. Це нормальна реакція психіки на ненормальні обставини.

Діти вчаться справлятися зі своїми емоціями, спостерігаючи за дорослими. Саме тому підтримка дитини починається з турботи про власний емоційний стан. Коли дорослий поступово заспокоюється, говорить спокійним голосом і залишається поруч, дитина отримує сигнал: «Я не сама. Поруч є людина, яка знає, що робити». Це допомагає їй швидше впоратися зі страхом і відновити відчуття безпеки.

Дотримуйтесь кількох простих рекомендацій, які допоможуть підтримати дитину під час повітряної тривоги та після неї.

1. Подбайте насамперед про власний емоційний стан.

Страх – природна реакція на небезпеку. Зробіть кілька повільних вдихів і видихів, відчуйте опору під ногами, говоріть трохи повільніше, ніж хочеться у цей момент. Чим спокійніше поводиться дорослий, тим легше дитині відчути себе в безпеці.

2. Будьте поруч із дитиною.

Під час тривоги дитині важливо відчувати, що вона не одна. Якщо є можливість, візьміть її за руку, обійміть або просто залишайтеся поруч. Іноді присутність дорослого допомагає більше, ніж будь-які слова.

3. Говоріть коротко та зрозуміло.

Пояснюйте дитині, що відбувається, простими словами: «Ми зараз в укритті», «Ми разом», «Коли буде безпечно, повернемося додому». Намагайтеся уникати фраз «Не бійся» або «Нічого страшного», адже вони можуть знецінювати переживання дитини.

4. Дайте дитині час повернутися до звичного стану.

Після завершення тривоги нервовій системі потрібен час, щоб переключитися. Запропонуйте дитині попити води, трохи порухатися, обійміться, пограйте або поговоріть про щось приємне. Не поспішайте одразу повертатися до звичних справ.

5. Приймайте почуття дитини.

Якщо дитина говорить, що їй страшно, не поспішайте переконувати її в протилежному. Краще скажіть: «Я бачу, що тобі страшно. Я поруч». Це допомагає дитині відчути підтримку, зрозуміти власні емоції та поступово навчитися справлятися з ними.

6. Не залишайтеся з переживаннями наодинці.

Тривожні реакції дитини можуть викликати багато запитань і хвилювань у батьків. Якщо ви відчуваєте, що ситуація не змінюється або тривога починає впливати на сон, навчання, спілкування чи повсякденне життя дитини, підтримка дитячого психолога допоможе краще зрозуміти її потреби та знайти ефективні способи допомоги.

Пам’ятайте: дитина не позичає у дорослого спокій. Вона позичає спосіб справлятися зі страхом. Саме тому найцінніше, що ми можемо дати своїм дітям, – не відсутність тривоги, а власний приклад того, як можна пережити її, залишаючись поруч одне з одним.

Бережіть себе та своїх дітей.